Головна

Вступ

Бабин Яр – це складний історичний символ. Протягом століть Бабин Яр був багатонаціональним та багатоконфесійним некрополем, пов'язаним з історією Києва. До світової історії він увійшов восени 1941 р., коли протягом двох днів тут було вбито майже 34 тис. київських євреїв в одному з найбільших одноразових масових убивств, вчинених нацистами під час Другої світової війни. Їх було винищено лише з тієї причини, що вони були євреями, яких націонал-соціалістична ідеологія визначила головними ворогами т.зв. «вищої арійської раси». Це стало частиною  прагнення нацистської Німеччини знищити євреїв по всьому світу – унікального в історії людства звірства. Так Бабин Яр став одним із символів Голокосту і, зокрема, символом того, що останніми роками отримало в світі назву «Голокосту від куль» – масових розстрілів євреїв на окупованих теренах тодішнього Радянського Союзу – на противагу більш відомим газовим камерам в Аушвіці та інших таборах смерті. Під час війни в Бабиному Яру вбивали та ховали не лише євреїв. Впродовж двох років німецької окупації до листопада 1943 року тут розстрілювали і закопували цілі групи людей або окремих осіб, які також вважалися ворогами нацистів. Оцінки кількості жертв сягають принаймні 100 тис. людей, переважна більшість з яких (понад дві третини) були євреями.

Пізніше радянський режим десятиріччями намагався знищити сам Яр і пам’ять про національну та етнічну приналежність його жертв, свідченням чого став величезний радянський бронзовий пам'ятник, встановлений 1976 року і присвячений «понад ста тисячам громадян міста Києва і військовополонених», розстріляних тут у 1941-1943 рр. «німецько-фашистськими загарбниками». Ще до того Бабин Яр став місцем Куренівської катастрофи – прориву дамби селевим потоком 1961 року, який забрав життя 145 людей лише згідно з офіційними джерелами, хоча, ймовірніше, кількість жертв, відповідно до пізніших оцінок істориків, сягнула 1500 осіб.

Після здобуття Україною незалежності 1991 р. для вшанування саме єврейської трагедії Бабиного Яру було встановлено бронзову скульптуру у формі менори. Згодом було встановлено також дерев'яний хрест у пам'ять про «621 учасника антинацистського підпілля Організації українських націоналістів», яких розстріляли німці, а також двадцять сім інших пам'ятних знаків на честь різних груп та окремих осіб, вбитих або похованих у Бабиному Яру. В результаті некоординованого зростання кількості конкуруючих пам'ятників і загального фізичного занедбання ділянки Бабин Яр перетворився на хаотичний простір, що жодною мірою не відповідає сенсу та значенню трагічних подій, що тут відбувалися.

Головна мета, що стоїть перед організаторами, а відтак і майбутніми учасниками конкурсу, полягає у створенні цілісного місця пам’яті – меморіального парку «Бабин Яр – Дорогожицький некрополь». Завдання полягає в тому, щоб перетворити те, що зараз є захаращеним лісопарком та парком відпочинку, на місце, сприятливе для осмислення та віддання шани жертвам, що лежать там. Разом з тим, цей простір має залишатися відкритим для подальшої меморіалізації як наслідку діалогу та результату співпраці різних громад та частин суспільства.

Мета конкурсу

Замовник зацікавлений в реалізації проектів конкурсу. Але він не є власником території і не має юридичного права на самостійну реалізацію проектів. Тому єдиний шлях – це послідовні дії з усвідомлення та переконання у необхідності такої реалізації як власників і землекористувачів, так і широкого кола інших зацікавлених організацій та широкої громадськості. Конкурс має стати першим кроком на цьому шляху.

Сьогодні Бабин Яр – це, насамперед, місце неорганізованого та часто-густо не дуже культурного відпочинку мешканців навколишніх житлових районів Києва. Разом з тим, Бабин Яр – це місце паломництва українських євреїв, представників єврейської діаспори та інших гостей з усього світу, які приїжджають віддати шану жертвам Голокосту. Це також місце спогадів для всіх громадян України та киян, які згадують злочини єврейської Катастрофи, а також інші жахи нацистської окупації та радянського тоталітарного правління.

Відтак, метою конкурсу має бути створення чітко виокремленого простору, в якому, як ті, хто цілеспрямовано приходять, щоб вшанувати пам’ять загиблих, так і пересічні місцеві мешканці або студенти навколишніх навчальних закладів, одразу відчували би його пов’язаність з трагічною історією Голокосту та інших трагедій, що відбувалися на цьому місці.

Отже, у гуманітарному сенсі мета конкурсу полягає у створенні простору для роздумів і усвідомлення виявів виняткової нелюдськості та трагічних подій, що сталися тут у минулому, і об'єднанні сучасних громадян України будь-якого етнічного походження у дусі взаємної емпатії до минулих страждань, ствердження цінності кожного індивідуального людського життя і прагнень до побудови справедливого та гуманного суспільства.

У сенсі меморіальної архітектури конкурс має на меті запропонувати громадськості, державі та фахівцям ідеї створення цілісного меморіального простору як альтернативи хаотичному зведенню окремих пам’ятників.

У просторовому сенсі мета конкурсу полягає в створенні сучасного публічного цільного меморіального комплексу, інтегрованого до структури міста засобами ландшафтного дизайну.

В освітньому сенсі мета конкурсу полягає у створенні засобами ландшафтного дизайну простору, що здатен доносити до відвідувачів (у тому числі людей, що не пов’язані з цим місцем ані особистою, ані родинною пам’яттю) цінність усвідомлення минулого, але також ідеї гуманізму, толерантності, демократії, громадянського суспільства, захисту прав людини, природної та духовної екології, – тобто життєствердні відповіді на зло, втілене у Голокості та інших трагедіях, що сталися на цьому місці.

У соціальному сенсі метою конкурсу є продемонструвати громадськості приклад якісної комплексної організації та впорядкування міської території відпочинку, що має світове історико-меморіальне значення.